Іван Сірко, той хто розгромив росіян під Полтавою, та врятував Москву від арміі Наполеону

 

article_14_webКоли народився цей малюк, повитухи заголосили, а мати знепритомніла. Дяк, який зайшов охрестити, відмовився брати його на руки! Хлопчик народився з зубами! Налякані селяни радили батькам позбутися дитини! Хлопчика врятував батько. Він виніс його до натовпу й урочисто проголосив – цими зубами син буде гризти ворогів! Ніхто тоді не знав, що народився український полководець! За кілька років він навчиться зупиняти час, ловити кулі голими руками і вбивати ворога одним поглядом.
Життя цієї людини оповите неабиякими легендами. Іван Сірко 12 разів(!) обирався січовиками, кошовим отаманом. Та найбільших лаврів здобув у походах. Жодну битву він не програв, а їх було більше 50! Його блискучі перемоги принесли Україні славу. На відміну від Мазепи, легендарний отаман розбив росіян під Полтавою і Охтиркою і на короткий час об’єднав Україну під однією булавою. Але історія Сірка не закінчилася і після його смерті.
Легенда свідчить, що перед кончиною Сірко наказав козакам відрубати йому праву руку і брати її завжди в походи на ворога. В останні роки життя Іван Сірко передбачив для Росії «нашестя ворога, який дійде до Москви». І ще додав: «Візьмете тоді мою праву руку, тричі обнесе її навколо Москви – і побіжить ворог». У вересні 1812 Москва дійсно була захоплена військами Наполена.
За примхою історії заповіт Сірка, щодо долі Москви, довелося виконувати Михайлові Неліпі (онукові того Неліпи, що був джурою у Сірка). В одному з боїв він врятував від неминучого турецького полону пораненого в голову молодого полковника Кутузова. Українець розповів росіянину про пророцтво Сірка. Кутузов, природно, тоді лише посміявся…
Знову зустрілися вони після Бородінської битви (немолодий уже Неліпа воював в полку чорноморських козаків). Михайло нагадав Кутузову про слова Сірка. У самий критичний момент битви, Кутузов погоджується використати для захисту Москви козацьку святиню. Козаки за ніч на конях тричі об’їхали з іконою Богородиці та реліквією навколо Білокам’яної. І через день різко змінилася погода! Подули північні вітри, пішов сніг з дощем. Потім вдарили морози, закрутилася хуртовина. Дороги замело, замело і бідних французів в рейтузах. І не витримав Наполеон – став відступати! Москвичі визнали цей факт.
Та і це ще не все. Останки Івана Дмитровича Сірка пережили чотири перепоховання. Вперше його поховали на козацькому кладовищі біля Січі. Але після невдалої спроби гетьмана Івана Мазепи домогтися незалежності України, за велінням царя Петра I, Чортомлицька (Стара) Січ була знищена. А разом з цим російські солдати розорили і січовий цвинтар. Валили арканами хрести, зі свіжих могил витягали небіжчиків, рубали їм голови або вішали.
Хотіли познущатися і над тілом Івана Сірка. Та не встигли – козаки зробили вилазку з обложеної Січі і відбили майже вже викопану труну…
Вдруге поховали Сірка в 30 -х роках XVIII століття в Капулівці. Після смерті Петра I, імператриця Анна дозволила втікачам-козакам повернутися на Запоріжжя. Вони викупили у капуловского діда на прізвище Мазай шматок землі і поховали Сірка вже там.
Та недовгим був спокій отамана: у 1775 році росіяни остаточно знищили Січ, а разом з нею і могилу Сірка. Причому і в цьому випадку був монарший наказ: тіло отамана спалити, а попіл зарядити в пушку і вистрілити. І тут Сірка козаки рятували вже хитрістю: підпоїли карателів і підмінили прах Івана на останки іншого небіжчика… Справжнього ж отамана перепоховали в клуні одного з селян.
Третя могила простояла незайманою до 1967 року – коли води Каховського водосховища підійшли до неї впритул. Прах Сірка вирішили перенести на нове, більш високе місце-курган названий Бабиною могилою. До речі, жінкам ближче нього не можна було підходити до Січі. Ось вони й виглядали звідти своїх чоловіків або наречених…
Розривали могилу чомусь таємно і вчинили не по-людськи. Адже поклали Сірка в чуже поховання – у могилу якогось скіфського царя.
Але найстрашніше, що останки козацького вождя упокоїли тоді без черепа! Голову кошового отамана відправили до Москви, щоб видатний професор Герасимов зробив скульптурний портрет Івана Дмитровича. Замість голови Сірко археологи, що проводили перепоховання, поклали в нову труну череп якогось скіфа – слуги, скелет якого знайшли тут же, на краю кургану.
Череп отамана привезли з Москви тільки в 1990 році. Але ще 10 років після повернення він припадав пилом у сейфі Нікопольської райради. І лише 21 серпня 2000 голову Івана Сірка приєднали до тіла, переклавши попередньо всі кістки в нову красиву дубову труну… І через 320 років після смерті знаменитий отаман нарешті знайшов мир і спокій. Час від часу лягають до підніжжя стародавнього кургану квіти, беруться пригорщі землі…

http://news24ua.com