Як колишній полтавець став президентом Ізраїлю

Навіть з колишніх українців, які живуть нині в Ізраїлі, мало хто знає, що на купюрі номіналом 100 шекелів зображено нашого земляка. Це уродженець Полтави і другий президент Ізраїлю.

article_14_2015_pi

Народився Іцхак Шемшелевич у 1884 році в Полтаві. Спершу навчався в єврейській школі, а потім і у місцевій гімназії. Після її закінчення успішно склав іспити до Київського університету, однак довго повчитися там йому не судилося. І ось чому…

Іцхак захопився політикою і в 1906 році навіть брав участь в засадничій конференції єврейської соціал-демократичної партії По‘алей Ціон в Полтаві і співробітничав з Б. Бороховим над створенням її програми. Тож Шемшелевич і потрапив тоді під так званий негласний нагляд поліції.

А тим часом після революційних подій 1905 року Полтава жила в передчутті єврейських погромів, і тут Іцхак проявляв неабияку активність, не раз заявляючи (так щоб це дійшло й до ймовірних погромників): “Живими ми їм не здамося!”

Однак до ймовірних погромників це “дійшло” і поліції, яка нагрянула до будинку Шемшелевичів з обшуком, і справді знайшла тут склад зброї, призначеної для самооборони. Вся сім’я на чолі з батьком Шемшелевича була арештована і вислана до Сибіру. Однак самому Іцхаку вдалося втекти до Вільно (Вільнюс) і таким чином уникнути арешту. Однак про навчання в університеті довелося забути.

В 1907 році Іцхак Шемшелевич емігрував до Палестини, в Ерец-Ісраель (Земля Обітована). Відтоді й починається його політична кар’єра уже як Бен-Цві. Його було обрано делегатом партії По‘алей Ціон на 8-й Сіоністський конгрес в Гаазі.

Разом з Рахел Янаіт, теж колишньою полтавкою, яка згодом стала його дружиною, Бен-Цві брав активну участь і в випуску 1910 року першого в Ерец-Ісраелі соціалістичного журналу на івриті “Ахдут”, який видавався в Єрусалимі.

В 1915 році журнал було закрито турецькою владою, а Бен-Цві разом з Давидом Бен-Гуріоном (майбутнім першим прем’єр-міністром Їзраїлю) арештовані і вислані з Палестини.

Пізніше вони переїхали до США, де заснували молодіжний соціалістичних рух Хе-Халуц (1915). Перед початком британського наступу на Ерец-Ісраель Бен-Гуріон і Бен-Цві розгорнули в США агітацію за вступ в добровольчі єврейські батальйони в рядах британської армії (так званий Єврейський легіон) і самі були в числі перших добровольців, які 1918 року прибули до Єгипту, а звідти до Палестини.

У 20-30-х роках Бен-Цві брав активну участь у сіоністському русі, а від моменту створення Ва‘ада леуммі (1920) спершу був його членом, потім головою (1931) і зрештою – президентом (з 1945 р.). Бен-Цві був депутатом Кнесету 1-го (1949) и 2-го (1951) скликань.

…1952 року помер перший президент Ізраїлю Хаім Венцман. Ось тоді на цю посаду й було обрано Іцхака Бен-Цві. До речі, мало хто знає, але одним із тих, хто міг претендувати на цей пост був і всесвітньо відомий учений… Альберт Ейнштейн.

Принаймні у цьому був зацікавлений Білий дім, однак таку пропозицію, на думку самого вченого, зробили по-хамськи – через газетну публікацію і без якихось попередніх консультацій з самим Ейнштейном. Його це настільки обурило, що, як засвідчують друзі ученого, той негайно кинувся дзвонити у Вашингтон.

Що ж до Бен-Цві, то він іще двічі (1957, 1962) був переобраний президентом Ізраїлю. Хоча останню каденцію відпрацювати йому та і не судилося –23 квітня 1963 року Іцхак Бен-Цві помер.

Він залишив після себе чималу наукову та історичну спадщину. Наукові праці Бен-Цві головним чином присвячені життю східних єврейських общин (самаритян, караїмів, саббатіанців). Работи Бен-Цві, присвячені неєврейським громадам Ізраїлю зібрані в книзі “Населення нашої країни” і входять до п’ятитомника зібрань його творів.

Написав він і фундаментальну працю з історії самаритян “Книга самаритян”. А найціннішим з його численних історичних досліджень вважається його праця “Ерец-Ісраель і його єврейске населення в період османського володарювання (1955).

Ось таким був Бен-Цві – колишній полтавець Ісхак Шемшелевич.

http://golosukraine.com