Трохим Лисенко – колоритний агроном з Полтави, який ледь не знищив вітчизняну генетику

Ім’я Трохима Лисенка досі звучить зловісно. Цю людину звинувачують у загибелі видатного вченого Миколи Вавілова, в розгромі вітчизняної генетики. Навіть слово «лисенківщина» стало синонімом войовничої безграмотності. 

article_25_pi_web

Трохим Денисович Лисенко народився в 1898 році в селі Карлівка на Полтавщині. Він навчався в Полтавській садівничій школі. У 1925 році заочно закінчив Київський сільськогосподарський інститут. У 1934 році його кар’єра стрімко злітає вгору. Тодішній президент Всесоюзної сільськогосподарської академії імені Леніна Микола Вавілов клопочеться про обрання Трохима Лисенка академіком АН УРСР і призначає його «науковим директором» Одеського інституту. Чим же так сподобався вченому зі світовим ім’ям Вавілову звичайний агроном з Полтави? Для пошуку відповіді, треба згадати перші роки радянської влади.

Відразу після революційного перевороту більшовики стали будувати плани докорінної перебудови світу. Надію поклали на талановитого і абсолютно безвинного садівника-любителя з міста Козлова Тамбовської губернії Івана Мічуріна. І відразу по країні стали з ентузіазмом рубати сади зі старими, перевіреними сортами яблук і садити мічурінські – пепенку шафранну, слов’янку, Безнасіннєву мічурінську, Бельфлер-китайку. Як і слід було очікувати, незабаром ці сорти вимерзли і виродилися. Не пощастило також сорту вишні, яку І. Мічурін необачно назвав «Надія Крупська». Червоні опуклі ягоди смутно нагадували про базедову хворобу соратниці вождя, і цей сорт вишні з ідеологічних міркувань довелося вилучити з обігу.

Але найнеприємніше сталося, коли з’ясувалося, що «основоположник» походить з дворян. Академічну науку штовхнули до кадрових змін. Звернули увагу на біолога Завадовського. Він в ході експериментів виявив, що витяжка з щитовидної залози призводить до втрати пір’я у птахів. Негайно було прийнято рішення передати в розпорядження товариша Завадовського одну тисячу гусей з державної птахофабрики з тим, щоб гуси втрачали своє пір’я чотири рази на рік, постачаючи сировиною фабрики з виготовлення перин. Згаданий товариш дане розпорядження підняв на сміх.

Відчувши, що над головою академічної науки згущуються хмари, Микола Вавилов, щоб відволікти увагу, вимагає терміново знайти селекціонера-самородка на зразок І. Мічуріна, але неодмінно робітничо-селянського походження. Трохим Лисенко підходив за всіма пунктами – як внутрішньо, так і зовні. Ще 1927 року «Правда» опублікувала нарис, в якому про нього було написано так: «Якщо судити про людину по першому враженню, то від цього Лисенко залишається відчуття зубного болю, – смутного він виду людина. І на слово скупуватий, і особою незначний…»

Ім’я Трохима Лисенка овіяне численними легендами. Будучи навіть президентом академії наук, він зовсім не був схожий на поважного академіка. Навіть в академічній їдальні, за свідченням очевидців, нітрохи не бентежачись, плямкав, мочив сухар в борщі, рукою діставав з солянки оливки. Лисенко, не віддавав в розмовах перевагу замудрим науковим термінам, а використовував доступні матюки, за що в народі користувався великою популярністю. Але простий «народний академік» був тільки з вигляду. Навіть супротивники не заперечували його видатних здібностей як вченого-селекціонера. У 1947 році Сталіну прислали великі колосся гіллястої пшениці з Грузії. Лисенко прекрасно знав, що ця відома ще в Давньому Єгипті пшениця мала низькі врожаї, поганий імунітет і давала борошно з незначним вмістом білка. Але він пообіцяв Сталіну в недалекому майбутньому створити на основі «кахетинської гіллястої» суперпродуктивний сорт пшениці, піднявши врожайність в 4 – 5 разів.

Найдивовижніше, що «народний академік», схоже, дійсно в це вірив. Роботи по селекції гіллястої пшениці фанатично тривали багато років. І нові сорти пшениці насправді були створені, хоча обіцяної врожайності так і не отримали. Ці «значні» досягнення затьмарила його ж власна теорія про «виховання» тварин і рослин. На одній науковій раді послідовник Лисенко доповідав: «Ми проводили досліди над щурами, обрізаючи їм хвости. Через пару поколінь помітили, що пацюки народжуються з меншими хвостами. Ще кілька років дослідів, і ми отримаємо безхвостих нащадків. Чим підтвердимо правоту Трохима Денисовича!» «Таким чином, – кинув репліку один з присутніх, – дотримуючись вашої теорії, дівчатка повинні народжуватися жінками, а євреї та мусульмани – обрізаними?»

Але Трохим Лисенко увійшов в історію не тільки як селекціонер-мічурінець і персонаж численних анекдотів. Деякі історики звинувачують його в тому, що він був співучасником гонінь на М. Вавілова, які завершилися арештом і смертю цього видатного вченого. Досі не затихають суперечки і про роль Т. Лисенка в організації сумнозвісної сесії ВАСГНІЛ 1948 року, після якої  була буквально розгромлена вітчизняна генетика.  Його сподвижники легко і невимушено звинуватили геніальних генетиків в тому, що в голодні роки війни ті розводили червонооких мушок-дрозофіл, і при цьому скормлювали їм народне добро.

Помер Трохим Лисенко в 1978 році, до кінця життя залишаючись академіком АН СРСР.

http://1k.com.ua/96/details/9/1