Тим, хто живцем згорів у стінах Полтавського краєзнавчого музею, присвячується

article_40_2014_webУ Полтаву на святкування 200-річчя перемоги над шведами влітку 1909-го прибув імператор Микола II. З обох боків вулиці, по якій він повинен був проїхати, поставили святково одягнених городян. Цар побажав оглянути нову споруду Полтавського земства (будівлю Краєзнавчого музею), побудовану в українському стилі за рік до цього. Затримав погляд на гербах повітів Полтавщини, якими був прикрашений фасад. Уважно прочитав написи під ними.
– Стиль будинку виконаний як би для прославлення малоросів та їхньої історії, що вкрай неприпустимо і шкідливо для держави, – резюмував імператор.

У Полтаві наприкінці ХІХ ст. старий будинок губернського земства став тісний. Тому, наприкінці 1902, затвердили, представлений земським архітектором Олександром Ширшовим, проект будинку у стилі французького ренесансу. Незабаром той посварився зі своїм начальством і пішов зі служби. Тоді з Києва запросили модного в ті часі академіка архітектури Володимира Ніколаєва. Навесні 1903-го проект Ширшова з декорацією фасаду Ніколаєва – у французькому стилі – земці показали авторитетному художникові Сергію Васильківському.
– Що ви робите? – Обурився той. Де ж ви діли історію України, її художню творчість?

Тим часом робітники розібрали старий земський будинок, вирили котлован під фундамент і добудували стіни до підвіконь першого поверху. Але на початку літа 1903-го будівництво призупинили. На сторінках місцевої газети розгортається обговорення проекту, один з кореспондентів радить оформити фасад «в українському архітектурному стилі». На що газета «Киевлянин» відписує, що відомий лише один зразок українського стилю – солом’яний курінь на баштані.

Та знаходиться архітектор Василь Кричевський, що мислить по іншому. Він створює ескіз оформлення фасаду губернського земства, який доказує існування українського смаку і подає його на конкурс до Полтави. Крім нього, розглядають ще сім проектів. Після трьох годин обговорень призначають голосування. На превеликий подив вийшло, що 8 голосів були за проект Кричевського і тільки 2 проти нього!»

Дах будинку повинен був бути високим, як у класичних українських будинках, і покритий глазурованою зелено-блакитною черепицею. Для зовнішніх стін потрібна була спеціальна облицювальна цегла оздоблена кольоровими візерунками. У Російській імперії не випускали ні такої черепиці, ні цегли. Везти ж з-за кордону було занадто дорого. Проблему допоміг вирішити кераміст Петро Ваулін, що працював викладачем Миргородської художньо-промислової школи. Під його керівництвом в Опішному для земського будинку виготовили 24 458 полив’яних плиток для інтер’єрів, 15 глазурованих гербів повітів Полтавщини, які розмістили на фасаді, а також 12 панно. Черепицю виготовили майстри з Малих Будищ. А в Опішному відлили 39 тис. плиток білого, синього і зеленого кольорів для сіней, вестибюля і зали для загальних засідань.

Земський будинок у Полтаві освятили 14 жовтня 1908, на Покрову. Всередині будинку немає жодного місця на стіні, на стелі, де б не красувався чудовий український орнамент, намальований або вирізаний. Все, що тільки є в тому будинку, – починаючи від дрібниць, – носить на собі виразні ознаки українського мистецтва.

– Будинок як грім! – Вигукнув художник Сергій Васильківський, що брав участь в його оздобленні.

На третьому поверсі Земства розмістили етнографічну та краєзнавчу експозиції. У 1920-му в будівлі урочисто відкрили Центральний пролетарський музей Полтавщини.
З перших днів після нападу Німеччини на Радянський Союз експонати музею почали вивозити на схід – в Уфу, Красноярськ, Свердловськ, Тюмень. Що залишилось розграбували або знищили німці, що увійшли до Полтави у вересні 1941 року.

21 вересня 1943-го, коли до міста підступали радянські війська, 40 німецьких солдатів увірвалися в музей. Зали облили бензином і підпалили. За день 21-го і ніч на 22 вересня згоріли третій і другий поверхи. На наступний ранок ще один загін німців облив бензином і підпалив підвали. Температура була настільки високою, що потріскалися гранітні стіни фундаменту. На наступний день в Полтаву увійшли радянські війська. Біля музею лежало вісім обгорілих трупів – шістьох чоловіків, молодої жінки і 10-річної дівчинки. Полтавчани розповіли, що люди намагалися загасити пожежу. За це розлючені німці кинули їх живцем у вогонь. Такий він скромний подвиг патріотів.

Так український архітектурний стиль людським життям заплатив за своє існування.

За матеріалами Наталії ВІСИЧ