Стара народна комедія, відзнята на Полтавщині

Народна комедія «Королева бензоколонки» увійшла в п’ятірку лідерів прокату 1963 року. Завдяки неабиякій популярності кінострічки, став знаменитим і райцентр Пирятин Полтавської області. Головна пам’ятка міста- водонапірна башта оригінального дизайну поблизу бензоколонки, з’являлася в кадрі «Королеви…» не менше, ніж головна героїня кінострічки Надія Рум’янцева. В подальшому фільми з її участю обійдуть весь світ. Великі Джульєтта Мазіна і Федеріко Фелліні назвуть Румянцеву «Чапліним у спідниці».
І так почнемо з самого спочатку.

article_28_2014_piСценарій до фільму написав наш з вами земляк, полтавчанин Петро Лубенський. Комедія вийшла. Петро Олександрович чудово вмів знаходити гумористичні повороти. За його сценарієм полтавчанка Людмила (Надія Румянцева) не змогла стати ні диктором на ТБ, ні стюардесою. І вирішила здійснити нову мрію – вступити до ансамбль «Балет на льоду». Відсутність льоду вона компенсує тренуваннями на роликах і влаштовується працювати заправницею на бензоколонку. Ту саму, в місті Пирятині.

У пошуках місця зйомок автори картини об’їздили всю Україну. Ніде не могли знайти підходящу сучасну автозаправку. Нарешті знайшли в Пирятині. Але виявилося, що на заправці знімати не можна, так як у них теж виробничий план, тим більше використовувати небезпечну в пожежному відношенні освітлювальну апаратуру. Довелося будувати поруч свою АЗС, несправжню.

Зате півень в фільмі, котрий сидить на колонці, і кури, що снують навколо, були справжніми… Птицю привезли з київського цирку. Під час зйомок дресирувальники сиділи під колонкою, щоб не потрапити в кадр. По команді півень  Петруша повинен був кукурікати. Але він чомусь категорично відмовлявся це робити! Дресирувальники обливалися потом, закукурікались самі до знемоги. А півень вперто мовчав. Несподівано хтось із місцевих зівак, які спостерігали зйомки, чи то жартома, чи то всерйоз запропонував напоїти птицю … самогонкою. Принесли, налили в блюдце. Півень спочатку недовірливо подивився на прозору рідину, потім клюнув, підняв голову, як вони звичайно п’ють воду, знову клюнув … І почав кукурікати так, що вже зупинити його було неможливо.

Макетна заправка була настільки схожа на справжню, що одного ранку, до колонки раптом звернула з траси «чужа» бувала вантажівка, і водій зажадав його заправити. Надя Румянцева, не моргнувши оком, каже: «Я вашу машину заправляти не буду. Вона брудна, водій неголений…» Шофер оторопів: «Та що ж це ви поставили тут це опудало, цю фитюльку, яка вимагає, щоб я поголився, а мені ж вантаж вести в Київ!». «Правильно вимагає, по інструкції »,- підіграв актор. «Я буду скаржитися!»,- заволав водій. У цей час підходить «міліціонер»: «Кому скаржитися, ваші права пред’явіть …» Словом: довели людину до стану кипіння! Цей епізод потім увійшов у фільм.

До речі, пам’ятаєте, героїня, мріючи стати артисткою балету на льоду, тренується ночами, кружляючи на роликових ковзанах на безлюдній, освітленій ліхтарями заправці? Пирятинський асфальт був недостатньо рівним для роликів. Тому ще одну декорацію побудували в Києві, в павільйоні, де обладнали міцну гладку підлогу, на якій можна було виконувати найскладніші піруети.

Якось під час зйомок до майданчика під’їхала чорна 21-а «Волга». З вікна виглянув смаглявий вусатий чоловік «начальницького вигляду» кавказької національності і поманив пальцем до себе: «Фільм снімаєте? Как будет називаться? » – « Королева бензоколонки! ». Він задумався: «Каралева БЕЗ адекалона? Інтереснає названіє. Желаю удачі».

Незадовго до закінчення зйомок режисерові подзвонили з Києва: терміново приїжджайте на студію. Виявляється, міліцейському начальству не сподобався епізод, коли священик, бажаючи перевірити, «чи глаголить» на автостанції гучномовець, відправив автобус, на якому сам мав їхати. Переполошився, і тут йому на допомогу прийшов благородний даїшник. Посадив батюшку в коляску мотоцикла і помчав наздоганяти Автоекспрес.

«Що це таке, ви знову знущаєтесь над міліцією!» – Вилаявся міліцейський замполіт і пообіцяв поскаржитися секретарю столичного міськкому партії. Слава Богу, обійшлося. Секретар виявився людиною з почуттям гумору.
А ось критики на кінострічку було доволі. Навіть в рецензіях на фільми, про революцію 1905 року неодмінно згадувалася «Королева бензоколонки» як зразок безідейності та легковажності.

Та автору комедії хотілося одного, щоб утомлені від післявоєнної розрухи і відбудови народного господарства люди нарешті змогли відпочити, розважитися. Водночас мовою сатири покритикувати: бюрократизм, хамство, байдужість, безкультур’я. Адже навіть про найбільш нагальні серйозні речі можна говорити по-різному! Кому, наприклад скажіть на милість, потрібна мова заборон і гасел? На автострадах Америки замість закликів до автомобілістів бути уважними та обережними можна зустріти бігборди приблизно такого змісту: «Водій! Якщо одна ваша рука тримає кермо, а друга лежить на коліні у дами, що сидить поруч – пам’ятайте: і те, і інше ви робите дуже погано! » Думаю, така форма пропаганди більш дієва, ніж тупі заклики. І, слава Богу що є такі «народні комедії», як «Королева бензоколонки».

www.gazetapoltava.info