Про нерозгадану таємницю геніального полтавського вченого

 

article_41_2014_web

 

Сьогодні ім’я статського радника, магістра фізики і фізичної географії, професора Харківського університету Миколи Пильчикова мало хто знає. А колись воно гриміло на весь світ. Він інтригував людей своїми відкриттями. Навіть смерть вченого стала загадкою, не розкритою до цих пір.

Він народився 9 травня 1857 року в Полтаві. Рано втратив матір. Виховував його батько, викладач історії та політекономії Полтавського кадетського корпусу. Коля мав великі здібності до точних наук. Навчаючись на фізико-математичному факультеті, ставив досліди по запису звуку. І це до появи фонографа Едісона.

Після закінчення навчання юнак був залишений при університеті «для приготування до професорського звання». Ще через рік він взяв участь в експедиції, що вивчала Курську магнітну аномалію, і першим припустив наявність тут великих запасів залізної руди. За це був удостоєний Великої Срібної медалі Російського географічного товариства. Під час стажування в Парижі Пильчиков знайшов і виправив помилки в конструкції сейсмографа, що стало сенсацією.

Його внесок у науку великий. Це більше 50 робіт з фізики, географії, метеорології, електротехніки та рентгенології. Першим у світі він відкрив явище електрофотографування і скористався ним на практиці. Досліджував іонізацію атмосфери і поляризацію світла. Заснував першу в Росії метеостанцію. Вперше в Україні провів дослідження з радіоактивності, ставши одним з піонерів ядерної фізики.

Створив чимало унікальних пристроїв, наприклад, герметизовану кабіну з оглядовими віконцями для вивчення верхніх шарів атмосфери. Це був прообраз скафандра космонавта. Реалізували ідею лише за часів освоєння космосу. Дізнавшись про відкриття Х-променів, придумав прилад і першим у світі почав діагностику захворювань шляхом просвічування.
Він досліджував електромагнітні хвилі і показував «багато вражаючих дослідів».

Не торкаючись до жодного з предметів, за допомогою винайденого пристрою він запалив вогні моделі маяка, вистрілив з маленької гармати, в басейні підірвав міну, після чого пішла на дно підтоплена нею модель яхти.

Глядачі були приголомшені. В експериментах Пильчикова вперше в світі радіосигнали застосовувалися для керування механізмами. Більше того, він почав свої досліди на п’ять років раніше Попова і на кілька місяців раніше Тесли. Серб, який працював в Америці, випередив Пильчикова в іншому: подав заявку на патент. Йому і приписують першість у радіотелемеханіці. А Пильчиков патентувати свої розробки не став і лише прагнув поставити їх на службу військовому відомству. Але зіткнувся з махровим бюрократизмом.
Він написав доповідну записку військовому міністру Росії про винахід протектора, який захищає телефони, маяки, гармати від дії сторонніх електричних хвиль .
Минуло півтора року – відповіді не було. Вчений знову звернувся у відомство, наголосивши, що у Франції його проекти оцінені в мільйон франків, але він не хоче продавати їх за кордон.
Минуло ще чотири місяці. Пильчикову нарешті видали гроші на проведення досліджень. Але все скінчилося з початком російсько-японської війни.

В інституті змінилося керівництво, за студентами і передовими викладачами, до яких належав і Пильчиков, почалися стеження, звільнення, цькування. Йому заборонили продовжувати дослідження. Виснажений морально, 4 травня 1908 Микола Дмитрович прийшов у приватну клініку, несучи в руках невеликий чемоданчик. Сказав, що хоче пожити тут в тиші і спокої. Його розмістили в окремій палаті. П’яте травня він провів спокійно. Ліг спати, замкнувши двері. А вранці пролунав постріл. Зламавши двері, лікарі побачили Пильчикова зі складеними на грудях руками і простреленим серцем. Револьвер лежав на тумбочці поруч зі склянкою недопитого чаю…

Дактилоскопію чомусь не проводили. Причиною смерті порахували самогубство. Але як людина могла після пострілу в серце покласти пістолет на тумбочку? Відповіді на це немає і сьогодні. Також невідомо, куди поділася валіза, в якій, швидше за все, були результати військових розробок професора. Їх після смерті вченого не знайшли. Зате виявили лист, де Микола Дмитрович просив «на випадок можливих в його житті подій» передати університету його бібліотеку, а з особистих заощаджень видавати премії студентам за кращі дипломні роботи.

…У 1943 році ідеї Пильчикова були покладені в основу блискучої операції радянської контррозвідки: з Воронежа був проведений радіокерований вибух штабу генерала фон Брауна, що знаходився в окупованому Харкові.

Автор: Тетяна ХЛЄБНІКОВА