Приїжджаючи в свій маєток під Полтавою, Микола Скліфосовський говорив виключно українською

Останні чотири роки свого життя знаменитий у всьому світі хірург Микола Васильович Скліфосовський провів у родинній садибі в селі Яківці під Полтавою. Маєток площею 600 десятин (одна десятина – трохи більше гектара) займав практично всю територію, іменовану Полем Полтавської битви. 

article_web_7

Тут досі стоїть добротний цегляний будинок, де жив Скліфосовський зі своєю численною родиною. Правда, від первісного вигляду будівлі мало що залишилося. Будинок в радянський час розділили на вісім квартир, які роздали співробітникам Полтавського науково-дослідного інституту свинарства, в їх власність перейшла і частина землі. Нові мешканці переобладнали там все на свій розсуд. Більше пощастило госпіталю для інвалідів, побудованому хірургом на власні заощадження. У ньому розміщується музей «Поле Полтавської битви». Щодо ж до самої могили Скліфосовського, на колишній церковної площі, до неї зараз зовсім близько підступають сучасні котеджі…
Під Полтавою родина Миколи Скліфосовського оселилася не випадково. Тут знаходився маєток родичів дружини знаменитого хірурга, Софії Олександрівни, що дістався їй у спадок. Місце дивовижне по своїй красі. З високого пагорба відкривається вид на луки і річку Ворсклу. Схили потопають у зелені. Справжня відрада для душі. Микола Васильович так і назвав свій маєток – «Відрада».

Перш ніж остаточно облаштуватися в Полтавській губернії, Скліфосовський протягом трьох десятків років приїжджав сюди на відпочинок. І щоразу на його «дачній ділянці» з’являлося щось нове: клумби, фонтани, парк, мисливський будиночок, артезіанський колодязь, яким користувалися жителі округи. А ще школа для сільських дітлахів, бібліотека, невелика лікарня, госпіталь для інвалідів … Ці соціальні об’єкти, як ми їх зараз називаємо, господар сам і утримував. Тобто лікувалися і навчалися в них безкоштовно. Як свідчить однин з переказів, професор не тільки у себе вдома приймав пацієнтів, а й частенько виїжджав на бричці в найближчі хутора, де оглядав місцевих жителів. Комусь давав таблетки, у когось приймав пологи, когось оперував … мав також невелику практику і в земській (нині Полтавській обласній) лікарні. Там навіть зберігся скальпель, яким оперував знаменитий хірург. На жаль, все інше його майно розграбували і розтягнули під час революції 1917 року.

Всесвітньо відомий лікар мав велику тягу до сільського господарства. У його маєтку були коні, рогата худоба, свині, кури, качки, він тримав пасіку на 15 вуликів. Надлишки живності і продуктів просто роздавав. До цих пір в Яківцях буяє Тамарин гай. Хоча далеко не всі знають про походження її назви. Колись це був красивий парк. Микола Васильович заклав його на честь дочки Тамари.

А сад, посаджений Скліфосовським, взагалі називали «Полтавською швейцарією». У ньому родили не тільки звичні для тутешньої місцевості яблука, груші, абрикоси, шовковиця, але й дивовижні персики і виноград. З винограду Микола Васильович робив відмінне вино. Не переводилося на столі у Скліфосовського і саморобне пиво. А вчитися мистецтву пивоваріння Микола Васильович їздив в німецьку Баварію. Щоб налагодити виробництво пінного напою, звідти привіз необхідне обладнання,. Мужики з Яківців із задоволенням приходили до пана на кухлик пивка. Микола Васильович завжди розмовляв з ними українською мовою, яку добре знав з дитинства, і від свого оточення вимагав того ж. За це, правда, імперська влада приписувала йому … сепаратизм.

Між тим, незважаючи на багатство і всесвітню популярність, в особистому житті Миколи Скліфосовського не все складалося гладко. Він рано залишився вдівцем із трьома малюками на руках – його перша дружина померла в 24 роки від тифу. Згодом хірург одружився на гувернантці своїх дітей, Софії Олександрівні, яка народила ще чотирьох. На жаль, дожити до похилого віку вдалося тільки старшій з дочок, Ользі, яку родичі після революції встигли вивезти за кордон.

Один із синів хірурга, Борис, помер ще в дитинстві. На честь нього батько побудував для сільських дітлахів школу. Другий син, Костянтин, помер у 16-річному віці від туберкульозу нирок. Але остаточно підкосила здоров’я батька трагічна смерть Володимира, студента Петербурзького університету. Юнак захопився політикою, вступив в таємну терористичну організацію. Там отримав завдання знищити полтавського губернатора, який був давнім другом родини Скліфосовських. Приїхавши до батьків на різдвяні канікули в 1890 році, Володимир зрозумів, що не зможе підняти руку на «класового ворога», однак і уславитися малодушним перед новими друзями не хотів. Тому вибрав самогубство. У батька після цього стався інсульт.

Ще два сина Миколи Васильовича загинули вже після його смерті. Микола був убитий на російсько-японській війні, Олександр пропав безвісти в Громадянську війну.

Трагічна смерть була уготована і дочці Скліфосовського Тамарі. В один з чорних днів 1919 року в майже спорожнілий маєток родини видатного хірурга увірвалася банда Бібіка – командира збройного повстанського формування.
– «Ми жебраки, у нас вже все забрали!» – благали дочка і хвора дружина лікаря. «У нас є довідка від Леніна про те, що репресії на членів сім’ї Скліфосовського не поширюються», – показали документ. Але навряд чи більшовикам що-небудь говорило прізвище видатного хірурга. Бібік побачив на стіні портрет чоловіка в генеральському мундирі. «Так ти, значить, генеральська дочка?» – зі звіриним ревом накинувся на беззахисну дівчину і наказав своїм підлеглим: «Стратити!». Тамару виволокли на ґанок, зґвалтували, а потім зарубали лопатами і повісили на дереві вниз головою. Софію Олександрівну тим же «пролетарським» знаряддям вбили прямо в ліжку. Де їх могили, досі невідомо.
Тим часом Микола Васильович Скліфосовський ніколи не був військовим. Генеральський мундир був подарований йому як фронтовому лікарю.

http://fakty.ua Анна ВОЛКОВА, «ФАКТИ» (Полтава)