«Потяг-привид під Полтавою…» Розвіювання містики

У жовтій пресі і ненауково-популярних книгах з року в рік друкують одні й ті ж історії про таємничі зникнення людей. Але варто дістатися до першоджерел найвідоміших легенд, і містичний туман негайно починає розсіюватися…

article_19_2015_web

Нещодавно одна поважна київська газета надрукувала чергову «сенсацію», яку, щоправда, за останні 20 літ доводилося читати в різних виданнях не раз. «Поїзд-привид, сотню років «гуляє» по світу».

Почалася ця страшна катавасія ще 1911 року, коли від вокзалу в Римі відійшов потяг «поза розкладом», на якому вирушили в подорож місцеві багатії. Поїзд уже наближався до тунелю, як раптом його оповив густий туман і… з другого боку він так більше й не з’явився. Врятувалися лише двоє, які завбачливо вистрибнули напередодні…

А де поділися інші? Нібито «хтось колись» бачив документи, що буцімто ще за… 70 років до цього десь у Мексиці звідкись узялися більш як сотня італійців, котрі доводили, що приїхали сюди… на поїзді з Риму. Звісно, вся компанія невдовзі опинилася у психлікарні. З приводу цього, мовляв, є навіть записи якогось місцевого психіатра. А вчені висували версію, що поїзду вдалося в якийсь спосіб пронизати час. Відтоді його й «бачать» у різних кінцях світу.

Завбачливі італійці тунель замурували. Аби не поглинув іще парочку поїздів!

Уже влітку 1991-го потяг-привид «вперше пройшов повз станцію Заваличі в Полтавській області на переїзді чергової Олени Спиридонівни Чебрець. Потяг із наглухо закритими шторами, відчиненими дверцятами і порожньою кабіною машиніста рухався безшумно, давлячи місцевих курей…»

Звісно, втрата безневинних курей не могла не сколихнути місцеву громадськість. Докотилося аж до Києва!.. І от уже за справу береться «представник комісії з розслідування аномальних явищ Академії наук України» Василь Лещатий (у деяких публікаціях його називають «академіком»). Лещатий вирахував алгоритм появи поїзда-привида й 25 серпня 1991 року підстеріг його поблизу тих же Заваличів… «Академіку Лещатому вдалося навіть скочити на одну зі сходинок останнього вагона і… більше його ніхто не бачив».

Утім, ніхто не бачив і Заваличів – на Полтавщині не було й нема ані такої станції, ані полустанку. І ніхто й ніколи не чув в Академії наук про «академіка Лещатого». Проте так само «зникали» всі, хто бодай раз бачив таємничий поїзд-привид.

Отже, маємо справу з типовою містифікацією, на які такий багатий був початок 1990-х.

А що ж було насправді?

Як виявилося, історія була не просто вигадана на порожньому місці, а взята з жовтого журналу «Weekly World News» від 26 червня 1990 року . Там йшлося про наступне:
«Потяг, що віз більше 600 пасажирів, в’їхав у тунель довжиною 11,5 миль – і не виїхав звідти! До цих пір італійські офіційні особи не знайшли пояснень, що ж трапилося з поїздом з 43-х вагонів, що зник без сліду південніше Болоньї …

Пасажир, який зійшов на останній зупинці перед зникненням, згадує, що в поїзді почало творитися щось дивне.

«Все йшло добре, але десь за годину до останньої зупинки світло стало блимати, вода в санвузлах перестала йти, радіо вийшло з ладу.

Далі в статті говорилося, що поїзд заїхав в тунель, і тут звук гуркоту коліс обірвався. Український містифікатор додав «туман», прибрав сорок вагонів і, щоб не попастися на місці, датував подію 1911 роком!