Полтавчанка, Соня Делоне – авторка модного світового бренду, перша художниця, що мала персональну виставку в Луврі

Цього року виповнюється 130 років з дня народження Соні Делоне – художниці -графіка. Вона створювала одяг і театральні декорації, була дизайнером, працювала не тільки в області інтер’єрів, але й займалася тюнінгом автомобілів. Відома дослідниця українського авангарду Валентина Маркаде писала про Соні: “До чого б вона не доторкалася, все спалахувало гармонією кольорів, втілених у геометричні форми вишуканих прикрас”.

Article_17_2015_web

 

Соня Делоне-Терк (уроджена Сара Еліевна Штерн) народилася в 1885 році в Полтавській губернії. Батьки дівчинки померли дуже рано, і дитину забрав у свою сім’ю дядько Анрі Терк. Маючи адвокатську практику в Петербурзі, він зміг дати Сарі прекрасну освіту. В юності вона вчилася в Академії витончених мистецтв Карлсруе, а в 1905 році переїхала в Париж, де продовжила художню освіту в Академії Ла Палетт.

У 1910 році вийшла заміж за перспективного художника Робера Делоне, разом з яким розробила абсолютно новий стиль в образотворчому мистецтві – орфізм (або симультанізм). Живописною мовою концентричних “сонячних кіл” цей стиль висловлював динаміку руху, тонкощі колірних співзвуч. В цей же час Соня Делоне захопилася створенням малюнків на тканині, вишивкою і оформленням інтер’єрів. Навіть ковдрочку для свого новонародженого сина вона перетворила на арт-об’єкт, створивши його в стилі печворк (зберігається в Музеї сучасного мистецтва в Парижі), який вона потім взяла на озброєння, використовуючи в дизайні екстравагантних суконь.

Події Першої світової війни змусили подружжя переїхати до Португалії. Соня бралася за будь-яку роботу: оформляла спектаклі (балет Антона Аренського “Клеопатра”), створювала моделі одягу та взуття, малюнки до гральних карт, тюнінг автомобілів, театральні костюми, ткала килими, ілюструвала книги. Тоді ж відкрила модний будинок Sonia, де продавала авторські авангардні сукні і прикраси.

Після війни подружжя повернулося до Парижа, де Делоне подружилася з засновниками сюрреалізму Андре Бретоном і Луї Арагоном, а також презентувала свої знамениті “сукні-вірша”. Поетичні рядки, які художниця відтворила на модних нарядах, написав знаменитий дадаїст Трістан Тцара. Її ноу-хау увійшли в моду, і в 1924 році на Єлисейських полях Соня відкрила “Сімультаністскій бутік”, де продавався одяг з фірмовими великими і помітними декоративними візерунками, ризиковані купальні костюми, головні убори для сучасних дівчат. Те, що почалося як радикальні дослідження колірних контрастів, стало модним брендом. Соня привернула заможних клієнтів.
Соня стала виключно популярним ілюстратором моди і творцем дизайнів текстилю, і в 1925 році американський журнал “Vogue” вийшов з рекламою “оптичної сукні” від Соні Делоне на обкладинці.

У 1939 році дизайнер заснувала салон під назвою Realites Nouvelles (“Нові реальності”), який існує і понині. Соня Делоне – перша художниця, що мала персональну виставку в Луврі (1964), а в 1975 році, за чотири роки до своєї смерті, була нагороджена Орденом Почесного легіону.

Після смерті Робера Делоне в 1941 році, Соня, незважаючи на спіткнувше її горе, продовжує з подвоєною енергією працювати над спільними проектами, прагне увічнити пам’ять про чоловіка, видає його теоретичні праці. Соня знову звернулася до живопису олією і гуашшю. Тони більш приглушені, більш зернисті, менш яскраві і розкуті, здебільшого складається з напівкіл, розташованих уздовж діагональних і вертикальних осей. На щастя, Соня жила довго. До моменту своєї смерті в 1979 році, її яскравий внесок у сучасне мистецтво було визнано. Шикарний автомобіль, Matra 530А, був розписаний нею на спеціальне прохання генерального директора компанії Жан-Люк Lagardère в 1968 році, коли їй було 82.

Так що наші міні-бікіні, вірніше стиль у моді 1968 року з фільму «Діамантова рука», може сміливо завдячувати цій сміливій неординарній жінці.

Її робіт, на жаль, немає в країні, де вона народилася, хоча ім’я стоїть одним з перших серед художників світового авангарду. Вона ніколи не забувала краю, що дав їй життя і здатність бачити всі кольори світу. “Яскраві фарби я люблю, – писала Соня Делоне у книзі спогадів. – Це фарби мого дитинства, фарби України”.

http://prmarina.livejournal.com/280174.html