Полтавські чудо-птахи з Райського Саду на будівлі СБУ

article_39_web_1Сірін, Алконост, Гамаюн – птахи найдавніших легенд і сказань. Про них згадують літописи, їх зображення збереглися серед ілюстрацій до стародавніх рукописних книг, на багатьох ювелірних виробах Київської Русі. Тому не дивно, що ці пречудесні пернаті істоти з героїчно-монументальними і зовсім не пташиними ліками гніздяться на центральній вулиці Полтави, прикрашаючи вхід в оригінальну будівлю міста – Дворянський Селянський поземельний банк (нинішню будівлю СБУ). 

У 1900 році на місці цього будинку, знаходився невеличкий будиночок, який належав Петру Павловичу Старицькому. Він народився на Полтавщині у поміщицькій сім’ї, працював потім на Кавказькій залізниці, а у 1871 році, коли вийшов у відставку, переїхав до Полтави, і був головою земської повітової управи.

Саме у цей будиночок у 1900 році переїздить з Петербурга родина Володимира Галактіоновича Короленка. З прийняттям рішення побудови приміщення для Дворянського Селянського банку будинок Старицького був знесений, і 18 червня 1903 року родина Короленка переїхала у будинок лікаря О.В. Будаговського, по вулиці Садовій.

article_39_web_2З переведенням з Ромен у Полтаву у 1852 році велетенського Іллінського ярмарку почалася нова сторінка історії міста. Полтава перетворилася на великий центр торгівлі, пожвавішала економіка, почалося будівництво. Все це сприяло виникненню кредитних і банківських установ. Так в 1906-1909 роках був побудований за проектом київського архітектора А.В. Кобелєва Селянський Дворянський банк. Реалізовував проект в Полтаві інженер С. Носов.

Загадки у самої будівлі ніякої немає, та вона привертає увагу своїм незвичним виглядом. Головний вхід прикрашає двоскатне стрілчате крильце, в нішах якого пригорнулися казкові статуї птиці. У оздобленні фасадної частини будівлі застосовані мозаїчні панно з павичами. Так що птахів при уважному підрахунку на будівлі не два, а чотири. Два об’ємних і два плоских. Але все ж, хто вони, ці загадкові птахи з Райського або, по-іншому, Сонячного Саду, і як вони потрапили на напівколони будівлі банку?

В уяві вимальовуються добре знайомі нам з казок та картин Васнецова райські птахи. Їх, як відомо, було три – віщий Гамаюн, сумний Сірін і радісний Алконост. От тільки не зрозуміло, які дві оселилися на цьому будинку. У Васнецова Сірін, як йому і належить, сумний птах з чорним оперенням. Обидві скульптурні птиці на будинку, зрозуміло, одного кольору, бо тут вам не живопис. І обидві досить сумні і серйозні… Може, це два Сіріна (ця версія підходить до нинішньої функції будівлі), а може – два віщих Гамаюна… Чи все ж два радісних Алконоста?

Тільки де тоді радість? Щоб розібратися доведеться покопатися в міфології.
Сірін – велика, сильна, діва-птиця з великими грудьми, строгим обличчям і короною на голові. У слов’янській міфології чудесна птиця, чий спів розганяє печаль і тугу; являється лише щасливим людям. Сірін – це один з райських птахів, проте він ніяк не світлий, а темний посланець володаря підземного світу.

Солодкоголосий птах Сірін одурманював подорожніх і захоплював їх в царство смерті. Неочікувано? Не міг же архітектор А.В. Кобелєв навмисно посадити на сторожі Сіріна аби той заманював людей в мишоловку? Спробуємо дослідити далі. Ось,.. здається просвітління… З часом птах Сірін позбувся своїх зловіщих рис, і став уособлювати красу, щастя і радість буття. А носієм нещасть і бід, згідно міфології, став фантастичний птах Образа. Він теж мав жіноче лице і розправлені крила, якими він розганяв хороші, світлі часи. Поруч з Сіріном найчастіше слов’яни малювали й іншу міфічну птицю – Алконоста.

Алконост – в середньовічних легендах світлий птах-діва самого бога сонця Хорса, що приносить щастя. За переказом Алконост проживає поблизу раю і коли співає, то сам себе не відчуває. Спів Алконоста настільки прекрасний, що почувши його забуваєш про все на світі. Зрівнятися з Алконостом в солодкозвучанні може лише птах Сірін.

Дуже часто у давньослов’янському язичному мистецтві саме цих двох птахів зображали по дві сторони одного і того ж дерева, гілки або листа. Згідно з твердженнями дослідників, це йде від перших легенд про виникнення світу. В одній з них говориться, що серед безкрайніх водних просторів, які були початком всіх початків, стояло високе могутнє дерево (дуб). Від двох птахів, що звили на тому Дубі гніздо, почалося нове життя на землі. Древо життя стало символом всього живого, а охороняють його два птаха – символи добра, продовження роду і сімейного щастя. Все зображення в цілому означало життя і благополуччя.

Ось такий цікавий художній задум матеріалізував в Полтаві київський архітектор А.В. Кобелєва. І добре, що це чудо дійшло до наших днів. Полтаву зараз без нього важко уявити.

http://gazetapoltava.info/