Полтавська битва. Урок історії: Як навчитися долати амбіції

 

Зазвичай бойові дії руйнують міста. Парадокс, але в продовж 100 років в Полтаві більшість пам’ятників, будівель і навіть вулиць з’являлися саме завдяки Північній війні XVIII століття. Полтавська битва, що тривала кілька годин, протягом цілого століття створювала і розвивала місто.

article_9_2015_webДо 1709 Полтава була містечком з населенням 4 тис. чоловік. Для порівняння: число загиблих у Полтавській битві шведських солдатів досягає 10 тис. Довгий час Полтава залишалася повітовим містечком. Не допоміг навіть візит Катерини II: фаворит імператриці граф Потьомкін влаштував лише історичну реконструкцію легендарного бою – правда, вельми грандіозну. Цариці видовище сподобалося.

Вона обсипала його [Потьомкіна] подарунками та щедро роздавала чини та ордени генералам і офіцерам. Самої Полтави щедрість не торкнулася – імператриця відбула до Харкова.

Повертати Полтаву із забуття стали на початку XIX століття. Наближався 100-річний ювілей битви, а зміцніла за століття імперія не могла пропустити такий привід.

Перша знакова подія сталася в 1802 році: Малоросійську губернію зі столицею в Чернігові розділили на дві – Чернігівську та Полтавську. Губернатором Полтавщини призначили дійсного таємного радника, князя Олексія Куракіна – фаворита імператорів Павла I і Олександра I. Чиновник вирішив сповна скористатися ювілеєм для розвитку міста. Враховуючи важливість події, з Полтави він задумав зробити ні багато ні мало, а маленький Петербург. Завдання було більш ніж амбітним.

Майбутній центр губернської столиці Куракін запропонував облаштувати на місці, де Петро I зустрівся із захисниками Полтавської фортеці. Площу назвали Олександрійською на честь тодішнього імператора Олександра I.

Згідно з планом від великої круглої площі розходилося вісім вулиць, а посередині кола вирішили встановити пам’ятник Слави. Проект затвердили теж в дусі класицизму, взявши за основу тріумфальні колони древніх римлян.

До 100-річчя не встигли: чавунну колону з позолоченим орлом відкрили із запізненням на два роки – 27 червня 1811-го. Нарешті «велике село» стало маленьким Петербургом.

Олександр I завітав до Полтави в 1817 році. Для імператора, який на той момент уже здобув лаври переможця наполеонівських військ, влаштували історичну реконструкцію битви – як свого часу для Катерини.

До візиту місцеві поліцейські зруйнували будинок, в якому відпочивав Петро I в день великої битви. Хата була дерев’яною і старою, на думку місцевої влади, псувала вигляд міста. Щоб зберегти хоча б дух меморіального місця, Рєпнін наказав поставити тут обеліск.

Дерев’яна Спаська церква, де Петро I молився перед боєм, теж неабияк занепала, її вдалося врятувати завдяки саркофагу. А на місці самої битви заклали церкву Святого Сампсонія. Її урочисто освятили в 1856-му – таким чином збулося побажання Петра I заснувати тут монастир.

Але однію тільки архітектурою не визначається благополуччя міста – Полтаві був потрібен економічний розвиток. Для цього місцева влада клопотала про перенесення до столиці губернії Еллінського ярмарку, який до цього квартирував у Ромнах. Ця торгова площадка мала величезні обороти і за значимістю стояла в одному ряду зі знаменитим Нижньогородським ярмарком.

Запекла суперечка між громадами двох міст тривала не один рік. Полтавчани перемогли в 1852-му, не в останню чергу завдяки все тій же Північній війні.

Разом з ярмарком в Полтаві з’явилися євреї та іноземні гості, що було важливо для розвитку міста. Де євреї, там і гроші. У Полтаві, на Еллінському ярмарку завдяки євреям з’являються крім сукон західного краю іноземні шовкові та камзольні матерії, голландське полотно і віденський галантерейний товар. Крім того, для покупки головного ярмаркового товару, шпанського сукна, на Еллінський ярмарок приїжджали австрійські та прусські торговці.

200-річчя Полтавської битви святкували з розмахом. На святкування виділили колосальну суму – 240 тис. руб. Місто отримало нові споруди. На місці Подільського бастіону фортеці встановили Білу альтанку, на полі битви поряд з братською могилою воїнів відкрили музей. З’явився і новий пам’ятник захисникам фортеці – кам’яна стела з бронзовим левом.

Імператор гідно оцінив і місто, і торжества. Не сподобався високому гостю лише будинок земської управи (Краєзнавчий музей), побудований за рік до ювілею. Розкішна будівля, багато прикрашена національними орнаментами, була виконана в стилі українського модерну.
Але государ розкритикував не архітектуру, а ідеологію: «Стиль будинку виконаний як би для малоросів та їхньої історії, що вкрай неприпустимо і шкідливо для держави».

Що шкідливо, а що корисно для держави?- питання до цього часу не з’ясовано. Сьогодні історичним монументам і храмам Полтави, рясно прикрашеним імперською символікою, поки вдається переживати нинішнє протистояння з Росією. Двоголовий орел на пам’ятнику на місці відпочинку Петра I відбувся спробою перефарбовування в жовто-блакитні кольори, а на монументі Слави до золотої птиці приставили український прапор.

На думку деяких істориків, Північна війна створила не тільки місто Полтаву, а й цілу державу – Швецію в її нинішньому вигляді. Поразка в Північній війні змусила шведів відмовитися від роздування військових бюджетів, збирання земель, великодержавних амбіцій та інших «принад», властивих імперіям. Замість цього скандинави переключили зусилля на вирішення внутрішніх завдань, від чого програли на глобальній арені, але виграли як комфортна країна для життя.

Перемоги найчастіше схиляють до самозаспокоєння і консерватизму, тоді як невдачі підштовхують до перегляду поглядів і розвитку.

http://korrespondent.net