Масштаби крадіжок при дворі. Чому повторяється історія? Розкрадений обоз в Полтаві – став першим капіталом Меншикова

 

article_12_2014_web

Всім, хто хоч якось вивчав історію знайоме ім’я першої особи держави XVIII століття ясновельможного князя Олександра Даниловича Меншикова. Сучасники не сумнівалися в його «підлому» походженні. Найбільш достовірним вважається твердження, що батько Меншикова мав невеличку крамницю з продажу пиріжків, які і розносив його син. Можливо також, що Данило Меншиков служив в царських стайнях, а сина прилаштував до господаря лавки. Подібне походження, а також рід занять Меншикова в дитинстві виключали можливість отримання освіти: він умів підписуватися, але не більше, зате легко порозумівся з арифметикою: складав, примножував, обчислював відсотки.
Кар’єра Олександра Даниловича почалася зі вступу в петровську «потішну» роту, а незабаром він став денщиком царя. Меншиков брав участь у подіях, пов’язаних з усуненням від влади цариці Софії, активно брав участь у слідстві по Стрілецькому бунту і пізніше хвалився, що відрубав голови 20 стрільцям. Ставши довіреною особою царя, всюди супроводжував його, займався устроєм побуту Петра. Водночас Меншиков бере участь у численних петровських війнах і не раз удостоюється царських нагород.
Коли ж зайнявся комерцією, справи в нього пішли ще успішніше, ніж на війні. Усі питання з постачання хліба він узяв на себе. Так на забезпеченні Петербурга хлібом його прибуток склав 15,6 % – цар Петро промовчав, ніби як заслужив – за вірність. Далі – більше. На забезпеченні Москви в 1712 році прибуток зріс до 63,7 %. Цар насторожився і зобов’язав князя віддати в казну у вигляді штрафу половину свого прибутку, тоді як, замішаних в тій же справі інших вельмож, публічно висік.
Після цього цар Петро I видав два укази . Першим указом заборонялося під страхом смерті посадовим особам бути одночасно постачальниками будь-яких товарів. По другому указу прибуток на поставках не повинен був перевищувати 10%. Але князь Меншиков вже увійшов у смак. Адже, якщо раніше на хлібних поставках він заробив всього лише близько 50000 рублів , то тепер він вкрав у держави близько 1600000 рублів. Утворили слідчу комісію. Але Меншиков міцно тримав оборону : він доводив , що головний обвинувач, віце – канцлер П.П. Шафіров , сам злодій і хабарник . Шафірова заслали до Сибіру, а слідство у справі Меншикова велося аж до смерті Петра I , після чого велінням Катерини I ( колишньої коханки Меншикова ) слідство було припинене.
Так що жив Олександр не тужив. Перш ніж зайнятись комерцією він чимало награбував у військових походах. Після Полтавської битви з шведського табору взяв особисто для себе 20000 рублів сріблом – сума зовсім не мала на ті часи , якщо врахувати , що середній річний дохід працівника в Петербурзі становив 20 рублів.
Коли у Меншикова народився син , Петро I дозволив йому взяти будь-яке село з сотнею дворів. Меншиков взяв село зі 150 дворами, нібито в 100 дворів не знайшов.
Сучасники свідчили, що цар не раз бив князя палицею по спині і нижче спини. Враховуючи двометровий зріст царя і його величезну фізичну силу, можна вважати, що тому кого били було несолодко. Але що не стерпиш заради користі .
Після смерті Петра I фортуна обдарувала Меншикова сповна. У 1725 року він взяв активну участь у вирішенні долі престолу, і саме його старанням на трон була зведена Катерина I. З цього моменту він став фактично першою особою в державі. Слідство по його крадіжкам було припинено, а його самому присвоїли чин генералісимуса.
Ще за життя царя Меншиков був призначений президентом Військової колегії (іншими словами – міністром оборони ). Тепер, після смерті Петра I, ця колегія, отримавши на військові потреби колосальну суму – 17 мільйонів рублів , витратила тільки 10. Де решта 7 мільйонів, досі не відомо.
Але конкуренти не здавалися. Для кулуарної боротьби були потрібні не так гроші, скільки сили розумові. І одного разу Меншиков надовго захворів, а коли одужав через місяць і поїхав до двору представлятися, його не прийняли. Поки він гадав, хто його підставив, з’явилися гвардійці з наказом про арешт і висилку генералісимуса з дітьми до Березова (нині – Тюменська область). При арешті ясновельможного у нього було конфісковано 13 мільйонів рублів, 200 пудів золотого та срібного посуду , діаманти. Дежавю!
На відомій картині художника В.І. Сурикова «Меншиков в Березові» в маленькій бідно обставленій хаті зображений колишній володар. Він сидить поруч з своїми трьома зажуреними дітьми. Про що думає колишній генералісимус – навіщо все життя крав і збирав скарби?
У Березовській хаті на руках у Меншикова померла його дочка, а незабаром, в 1729 році, помер і він сам.

http://www.vseprokosmos.ru