Легенда війни – літак «По-2» і «Нічні відьми» з «Дунькиного полку»

Навчальному літаку По-2 в роки війни була уготована непроста доля: саме ця легка «етажерка» з дерева, фанери і тканини стала грізною зброєю Перемоги у руках тендітних жінок, яких німці називали «Нічними відьмами».

article_11_2015_pi_web

У перші дні Великої Вітчизняної війни Радянський Союз втратив безлічі літаків, які були знищені прямо на аеродромах. Але й без цього кількісний та якісний склад радянських ВПС сильно поступався німецькому, тому в найкоротші терміни доводилося знаходити вихід зі ситуації, що склалася. Так, багато цивільних літаків були переобладнані в бойові. Серед них був і По-2. Його переваги полягали у тому, що зібрати літак можна було практично в будь-якому сараї, і зробити це могли робітники без високої кваліфікації. Це і дозволило з 1928 по 1954 рік побудувати фантастичні 33000 машин.

Спочатку По-2 застосовувався як зв’язковий і санітарний літак, але незабаром його вирішили переобладнати в нічний бомбардувальник. Ідея була проста: у денний час «Небесний тихохід» не має майже ніяких шансів провести успішний виліт, але вночі він здатний «підкрастися» до ворожої цілі непомітно і раптово завдати удару.

З По-2 було сформовано кілька підрозділів, та найвідомішим став 46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк, який був повністю жіночим. За час війни його льотчиці перебували в повітрі 28676 годин (1191 повну добу), скинули на супротивника майже 3 мільйони бомб.

Німці називали льотчиць «Нічними відьмами», і взагалі цей полк і По-2 разом з ним були оповиті безліччю легенд. Серед німецьких частин цей застарілий біплан вважався мало не таємною зброєю. Солдати вермахту з жахом розповідали один одному про те як цей літальний апарат під покровом ночі безшумно підлітає до цілі, зависає, скидає бомби, а потім, розвернувшись на 180 градусів, йде з величезною швидкістю на свій аеродром.

Насправді бомбардування велося таким чином. Підлітаючи до ворога, льотчиці приглушали двигун, скидали бомби прямо на ціль і йшли на дуже малій висоті над лісом, майже торкаючись колесами верхівок дерев, а якщо навколо були поля, то й зовсім на висоті 1-2 метрів. Дівчата самостійно підвішували бомбовий вантаж на спеціальні балки на нижній площині літака, який інколи перевищував 300 кг. Кожна за зміну могла перенести вагу, що досягає тонни. Дівчата працювали в крайній напрузі, що дозволяло їм боротися з ворогом на рівних з чоловіками.

ППО противника, незважаючи на те, що було забезпечено спеціальними прожекторами, виявити літак вдавалося рідко, а винищувачі, підняті на перехоплення бомбардувальників, були для них занадто швидкими і «проскакували» повз або врізалися в землю.
Нічні нальоти дуже дратували німецькі війська: приглушений шум мотора, який йшов незрозуміло звідки, невловимість По-2 і звістка про те, що літають на ньому жінки, деморалізував солдатів.

Бойовий шлях полку являє собою низку славних подвигів, внесок в які, зробила кожна з «нічних відьом». Незважаючи на грізне ім’я, які дали жіночому авіаполку фашисти, для простих людей вони назавжди залишаться благородними покорительками неба. З серпня і до грудня 1942 вони обороняли Владикавказ. У січні 1943 року полк брав участь у прориві лінії німецьких військ на Тереку, а також в наступальних операціях в районі Севастополя і Кубані. З листопада по травень 1944 прикривали висадку радянських сил на Таманський півострів. Полк залучали до прориву оборони фашистів під Керчю, в селищі Ельтиген, а також у звільненні Севастополя і Криму. З червня по липень 1944 авіаційний жіночий полк був кинутий у бій на річці Проня. З початку 1945 дівчат перекидають в Східну Пруссію, де «нічні відьми» на ПО-2 успішно ведуть бої і підтримують форсування річки Нарев. Березень 1945 відзначений в історії доблесного полку участю у визвольних боях за Гданськ і Гдині. За весь період полк здійснив понад двадцять три тисячі бойових вильотів

Але не варто думати, що дівчата, що літали на По-2 не гинули. Перед зенітними установками, гарматами і потужними кулеметами винищувачів літак був беззахисний, фактично прострілювався наскрізь, а через дерев’яну конструкцію легко спалахував.

Найтрагічнішим в історії полку стало 1 серпня 1943, коли було збито відразу чотири літаки. Тоді німецьке командування перекинуло в район бойових дій новітні нічні двомоторні винищувачі bf-110, про що в полку ніхто не знав. У ту ніч німецький ас Йозеф Коціок збив 3 літаки, причому дівчата згоріли живцем: на машинах не було парашутів. Ще один літак збили зенітники.

Всього за час війни загинуло 32 дівчини, проте жодна з них не вважається зниклою безвісти. Після Перемоги комісар полку Євдокія Яківна Рачкевич, об’їздила місця боїв і розшукала могили всіх загиблих «Дунькиного полку». 23 дівчатам, які воювали на ПО-2, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Одна з них, Наталя Меклін, уродженка Полтавської області.

http://www.aif.ru/society/history/1420070