«Комендант смерті», кровавий кат з Полтави

Зазвичай, будь-яке місто славлять яскраві особистості, які досягли  чогось особливого. Наш герой, скоріше антигерой, Полтаву не прославляв, хоча ім’я його в свій час було відомо настільки, що ним лякали дітей і дорослих…

article_10_2015_pi_web

Патологічна жорстокість не є уніфікованим надбанням якогось народу, садисти були і є в багатьох країнах і серед багатьох народів. Андрій Чикатило, виродок Педро Алонсо Лопес, Бернгард Пріган з післявоєнної Німеччини, колишній морпіх Джейсон Макговен із США. Ми розповімо вам про нашого, з дозволу сказати, земляка, хоча свої криваві справи він творив трохи на схід.

Степан Опанасович Саєнко народився в 1886 р в робітничій сім’ї в Полтаві. Їхня сім’я, за чутками, проживала в районі залізничних майстерень, де батько Степана тримав столярну майстерню. Сім’я заробляла саме з цього, хоча син столяра не гребував і крадіжками. Чим займався Саєнко до революції не відомо, дослідники говорять про наявність непрямих свідчень, що він був пов’язаний з криміналом, був засуджений і провів пару років на каторзі.

Коли грянула перша світова війна, Степан Опанасович «від мазався» від армії, проте в 1916 р. його затримали і відправили на фронт. Саєнко підбиває кілька земляків¬малоросів і дезертирує до Харкова. Це місто назавжди впише в свою історію його ім’я чорними літерами .

У жовтні 1917 р. Саєнко вже командує загоном червоногвардійців і бере участь у захопленні більшовиками влади в Харкові, після чого стає заступником коменданта міста, а в 1919р. переходить на службу в ВЧК, і займає пост командира загону «Особливого призначення». Завданням загону було безпосереднє виконання розстрілів та здійснення «екзекуцій», включаючи тортури. Жахи, які творили ці нелюди, вражають розум. Людей розпинали, скальпували, виколювали очі, здирали шкіру, рубали груди, пхали розжарене вугілля в усі отвори, ховали живцем. Зняття шкіри і скальпування було «фірмовою справою» саєнковского загону. У числі перших, кого особисто розстріляв Саєнко, був Єпископ Харківський Никодим.

О.Саєнко особисто брав участь в тортурах. «Робочий день» О.Саєнка починався з того, що він випивав склянку людської крові . На «особистому рахунку» нелюда – кілька тисяч розстріляних людей. Він навіть отримав партійну кличку: «Комендант смерті». Він п’яним ходив по вулицях Харкова та розстрілював мирних перехожих. Зробити з ним нічого не могли: партійна влада його сама боялася.

У 1920 р. С.А.Саенко призначили верховним слідчим наркомату юстиції, потім – заступником начальника Харківського карного розшуку, де він «прославився» розстрілами підозрюваних у скоєнні навіть самих незначних правопорушень. Ніяких «формальностей» Саєнко не було потрібно. Часто хвалився: «Сьогодні розстріляв 85 осіб. Як жити приємно і легко! ».

У 1922 р. до Харкова приїхав, за дорученням Дзержинського, С.Ф.Реденс: в Москву надходило дуже багато скарг на Саєнко, а люди стали їхати з Харкова світ за очі. Реденс був вражений пустими харківськими вулицями: люди боялися, що їм попадеться на шляху Саєнко і вб’є, тому намагалися не виходити з будинків. За рішенням Реденса Саєнко був узятий під варту. Незабаром його відпустили, але від роботи він був відсторонений, а в 1924р. звільнений в запас з ОГПУ.

Після звільнення з «органів» Саєнко перейшов на господарську роботу: був директором заводу «Червоний Жовтень» у Харкові, потім – деяких інших підприємств. У політичній діяльності не брав участь, розуміючи, що в ситуації, що склалася в країні після завершення Громадянської війни, «чистильники» в колишніх кількостях не потрібні, і їх можуть почати самих знищувати. Тому він не прагнув робити кар’єру, не підтримував ніякі опозиції. Це йому допомагало уникнути репресій в подальшому.

У 1938р. Саєнко все-таки прийшли заарештувати, але він зустрів чекістів з гранатою в руці, і ті пішли; більше його не чіпали.

У 1948р. Саєнко вийшов на пенсію, був нагороджений орденом Леніна. Був персональним пенсіонером союзного значення.
Дивно, що він прожив так довго. Більшовицький нелюд відправився в пекло 17 серпня 1973 Удостоївся некролога від працівників КДБ. На 2-му міському кладовищі Харкова мирно стоїть його пам’ятник з написом: «Спи спокійно, дорогий Стьопочко».

P.S. Прізвище Саєнко має один з трьох дніпропетровських маніяків, кілька років тому вбивали людей молотками і викрутками та знімали все це на відео …

http://history.ui.ua/ua/unr_ussr/stepan_sae