Загадкове стародавнє місто Гелон, що розчинилось в часі поблизу Полтави

article_21_2014_web

Ще в давні часи вчені світу безуспішно намагалися розгадати дві найцікавіші загадки історії, що вважалися майже легендами.
Одну з них – чи існувала давньогрецька Троя, про яку повідав людям Гомер, вдалося розгадати тільки в сімдесятих роках XIX століття німецькому археологу Генріху Шліману. Це стало тоді відкриттям століття. Розкопавши Трою, Г. Шліман допоміг розкрити нові сторінки історії стародавнього світу. Друга загадка – про загадкове місто Гелон, яке знаходилося десь у Скіфії. Про нього вперше стало відомо світу від давньогрецького історика Геродота, якого справедливо назвали «батьком історії».

За Геродотом, Гелон- скіфське місто племені будинів. Воно стало столицею племені гелонів, яких, ніби-то вигнали з приморських поселень і які осіли серед будинів, та стали говорити на суміші скіфської і грецької мови.  Гелон був спалений під час скіфського походу ДаріяI в 512 до н. е.

Познайомимося з цікавої історією вигнання гелонів за однією з легенд, розказаних Геродотом. У ній говориться, що скіфи, гелони і агафірси ведуть свій родовід від Геракла. Мандруючи, міфічний герой прийшов у невідому країну Гілею, що знаходилася на нижньому Дніпрі. Її володарка напівдіва – напівзмія стала дружиною Геракла і народила йому трьох синів: Агафірса, Гелона і Скіфа. Геракл залишив їй свій лук і пояс, та наказав: «Коли побачиш, що сини змужніли, то того з них хто зможе натягнути мій лук і підперезатися моїм поясом, залиш жити тут. Того ж, хто не виконає моїх вказівок, відійшли на чужину». Поставлене Гераклом завдання вдалося виконати тільки молодшому з його синів – Скіфу. Гелону і Агафірсу довелося піти з Гілеї .

Куди ж пішов середній син, де він заснував загадкове місто Гелон, яке існувало дві з половиною тисячі років тому, і яке відношення воно мало до українського Поворскля? Тривалий період вчені світу наполегливо шукали колишнє місцезнаходження землі будинів, роблячи прив’язки до деяких районів території сучасної Росії, Білорусії і України. Будувалися різні гіпотези. За однією з них це плем’я жило в середній течії Дону, в північній частині України або в Білорусії, за іншими – в басейні верхньої Волги або Ками, на території сучасної Мордви. Завдяки багаторічній кропіткій роботі радянських археологів і насамперед скіфсько-слов’янської експедиції Харківського державного університету, якою керував доктор історичних наук, професор Борис Андрійович Шрамко, таємниця загадкового Гелона була розкрита. Проводячи археологічні розкопки на стародавньому Більському городищі, в Котелевському районі Полтавщини (всього за 80 км від Полтави), експедиція добула виключно цінні в науковому відношенні матеріали, які дають підставу зробити висновок, що саме це городище на річці Ворсклі і є тим місцем, де знаходилось місто Гелон.

Переконливим свідченням на користь ототожнення Більського городища з Геродотовим Гелоном є збіг їхніх розмірів. Геродот повідомляє, що «міська стіна Гелона з кожного боку має в довжину 30 стадій». Якщо він користувався при підрахунках стадіями по 210 метрів, то довжина стін повинна була дорівнювати 25 200 метрам. Протяжність укріплень Великого Більського городища дорівнює 26 км. У Східній Європі немає іншого поселення скіфського часу, який в такій мірі, аж до розмірів, збігалося б з описом Геродота.

Розкопки показали, що понад дві з половиною тисяч років тому на території Полтавщини в районі Більська був один з найбільших на півдні Східної Європи політичний, торговий культурний та ремісничий центр. Залишки різних майстерень зустрічаються всюди. На самому початку залізного століття тут діяли сиродутні горни, що дозволяли отримувати гарне залізо і сталь. Знайдена кузня з великим кам’яним кувадлом, різні інструменти і ковальські вироби від простих ножів до серпів, сокир і мечів.

Стародавні художні вироби Скіфії, оформлені в своєрідному «звіриному стилі», мають всесвітню популярність. Вдалося встановити, що саме Гелон був одним з великих центрів з виготовлення таких високохудожніх предметів.
Неодноразові перебудови, сліди пожарищ і ремонтних робіт говорять про те, що життя аборигенів Більського городища не було спокійним і безтурботним. Вони неодноразово піддавалися нападам ворогів. У разі військової небезпеки за стінами міста ховалися жителі довколишніх землеробських селищ. З них формувалися численні загони, які забезпечували додатковий захист величезної оборонної лінії

У своїй капітальній історичній праці «Геродотова Скіфія» академік Б.А. Рибаков наводить цікаву деталь: Більське городище не набагато поступалося за площею Москві початку XІX століття. Захищений потужними кріпосними стінами, Гелон займав територію більше чотирьох тисяч гектарів.
На якій дивовижній землі ми з вами живемо. Нам є чим пишатися.

Кажуть, що десь поблизу Полтави, донині збереглася невелика, близько 500 осіб, етнічна група, яка вважає себе нащадками древніх скіфів. Вони називають себе скілами. Серед цих людей шириться переказ: коли на Землі залишиться останній скіф, він проникне в підземелля під містом Гелоном і достане звідти послання для всіх людей…

www.gazetapoltava.info