Доля винахідника Піроцького. Віртуально перший трамвай почав рухатись у нас…

 

Незважаючи на свою геніальність, полтавчанин помер у злиднях, а його німецькі колеги – брати Сіменс стали мільйонерами.

article_16_2015_pi_webЗбирати відомості про Федора Аполлоновича Піроцького довелося буквально по крихтах. У містечку Сенча Полтавської області, де народився винахідник (17 лютого 1845), немає практично ніяких відомостей про сім’ю Піроцьких. У районному Лохвицькому краєзнавчому музеї повідомили лише те, що батьки Федора були військовими лікарями і нащадками українських козаків. А Федір в 18 років покинув рідні краї і більше не повертався.

Виїхавши з рідного дому, він відправився на навчання в Костянтинівський кадетський корпус Санкт-Петербурга, а потім в Михайлівську артилерійську академію. Але військова справа його мало приваблювала. Ще під час навчання Федору пощастило побувати на практиці на заводах Фінляндії. Тоді він і замислився, як підкорити електричний струм? В 1870 Піроцький розробив проект передачі електроенергії через дві машини і залізний дріт, укріплений через телеграфні ізолятори на дерев’яних стовпах. У вихідні він удосконалював свої досліди на практиці, ганяючи парові машини на занедбаних залізничних коліях біля Петербурзького порту.
У 1879 році Федір Піроцький надає владі Петербурга проект розробки міського трамваю, яким має рухати електрика, а не коні. Цікавими були його доводи: «Електрична конка сильна, швидка, надійна. Їй не потрібні стайні, і вона не залишає гною на вулицях. А головне – електрика буде коштувати дешевше, ніж овес і сіно».

Як часто буває  пітерські олігархи стали стіною проти геніального винаходу, проте вмілі німці скористалися працями Піроцького. Брати Сіменс на одній з виставок продемонстрували електричний «поїзд» з окремим локомотивом і двома платформами для пасажирів. Спочатку їх екіпаж використовувався як атракціон і мало нагадував трамвай. Але головне, що енергія до двигуна подавалась за схемою, розписаною нашим земляком у міжнародному «Інженерному журналі».

Перша в світі трамвайна лінія була відкрита в 1881 році в одному з передмість Берліна. І ще 5 років всі подібні транспортні шляхи в Європі будувалися за схемами Піроцького,  а мільйони заробляли брати Сіменс…

На батьківщині ж надовго забули про винахід, ганяючи на конці, возах та парових двигунах. Лише через 10 років, у лютому 1891-го, видатний інженер і підприємець генерал Аманд Струве отримав у Київській думі дозвіл на будівництво трамвайної лінії. І через півроку на місці сьогоднішнього Володимирського узвозу з’явилися рейки, а 1 червня 1892 тут запустили перший електричний трамвай.
У Москві він пішов тільки в 1899 році. А в Петербурзі на вулицях трамвай з’явився лише в 1907-му, через 27 років після опублікування винаходу Піроцьким!

Про особисте життя Федора Піроцького нічого не відомо. Мабуть, він, як і багато інших винахідників, настільки був захоплений винаходами, що часу на себе не залишалося. Адже, крім трамвая, він ще багато чого придумав: доменну піч, різні варіанти побудови гідроелектростанцій, проект з розподілу струму для освітлення Петербурга. Багато винаходів впроваджував на службі в артилерії. Постійні відрядження не давали навіть замислитися про дружину і дітей. Останнім його місцем служби була Івангородська фортеця у Варшаві, звідки в 1888 році його в чині полковника відправили на пенсію. Причому достроково. Причини невідомі. Але в результаті, не дослуживши пару місяців до 25-річного стажу, Піроцький отримав урізану пенсію, якої ледве вистачало на прожиток і оплату житла.

Не знаючи, що робити з цим мізером в столиці, Федір Аполлонович відправився в маєток свого дядька на Херсонщину, що дістався йому у спадок. Але після довгих судових розглядів він так і не отримав житла. Справа в тому, що ще під час навчання його прізвище понівечили і замість Піроцький в документах записали Пероцький. Скромному винахіднику нічого не залишалося, як виїхати і оселитися в готелі в Олешках (нині Цюрупинськ Херсонської області).

Після смерті (28 лютого 1898) про Піроцького таки дізналися в окрузі. У травні того ж року газета «Юг» опублікувала замітку про Федора Аполлоновича: «Ніяких грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна… На площі з молотка продавалися його речі. Всього було виручено 65 рублів… Непроданими залишилися 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: все це було наповнено діловими паперами, картинами, книгами». Після цього про Піроцького забули на довгі роки…

За матеріалами О. КУЧЕРЕНКО, «Комсомольська правда в Україні»