Диковинна подія, що потрясла Полтаву в 1910 році

 

 

article_33_2014_web

 

Уявіть собі людину вище середнього зросту, широкоплечого, на міцних ногах. Яскраво-руде волосся, білясті вії, широкий ніс і різко виступаюче вперед підборіддя. Це чудо-людина. Він хоробрий, він розумний. Таких природа створює не часто. Він не просто спортсмен. Він найкращий велосипедист, ковзаняр, боксер, автомобіліст, парашутист, льотчик… З дитячих років брав призи скрізь, де їх видавали. Призи, значки, медалі, стрічки, дипломи, атестати, що завгодно. За порятунок потопаючих, за гасіння пожеж, за гру в крикет, за верхову їзду, за першу велосипедну та автомобільну гонку, але найголовніше, за першу справу свого життя – за політ.

Ще в дитинстві Сергій став придивлятися до крила вітряка – «А чи не спробувати полетіти на ньому?» – Майнула думка. З першого заходу він не втримався і впав на землю. Але вдруге, міцно вчепившись у шорсткі дерев’яні бруси і нахапавши скалок в долоні, хлопчик злетів і зробив пару кіл, випробувавши ні з чим незрівнянну насолоду. Це був перший політ і перше падіння. Але відчуття польоту залишилося в крові.

В квітні 1910 року авіатор-самоучка з Одеси, Сергій Ісайович Уточкін, який вже на початку XX століття успішно здійснив польоти на повітряній кулі, а слідом оволодівши технікою пілотажу, починає робити перші показові польоти на біплані «Фарман – IV». Це був літак з двома несучими площинами. Попереду у нього було відгороджене місце авіатора, ззаду – дерев’яна лава, звичайна, без перил і ручок, табуретка, прибита цвяхами до двох дерев’яних поздовжніх балок, місце для пасажира. Підняти цю етажерку в повітря було не реально, а Уточкін описував вісімки, демонстрував в повітрі підйоми і спуски, робив ефектні повороти, влітав в партер і тримався за кілька метрів, над самими головами глядачів, чим викликав серед них чималий переполох.

Відважного пілота зустрічають Київ, Харків, Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Влітку 1910 «Фарман» С. Уточкіна з’являється і в небі Полтави. За мить місто було схвильоване звісткою про те, що на місцевому іподромі, який розміщувався на Сінній площі (зараз площа Незалежності та міський стадіон) відомий авіатор Сергій Уточкін здійснить запаморочливий політ на апараті важчому за повітря. З афіш, розклеєних на парканах, задерикувато посміхався спортсмен в шкіряній куртці і льотному шоломі. Художник зобразив поруч і дивовижний аероплан, що нагадував чимось етажерку.

Уточкін прибув до Полтави за кілька днів до початку польотів. Для літака було споруджено невеликий тимчасовий дерев’яний ангар. С. Уточкін з механіком займалися регулюванням приладів літака, перевіряли роботу двигуна, робили невеликі пробіжки аероплана з працюючим двигуном. У призначений для польотів недільний день строкатий натовпу людей і вервечки екіпажів рушили на міський іподром, перетворений на льотне поле. Там без зупину гримів духовий оркестр, а біля святково прикрашеного входу жваві торговці продавали морозиво і фруктову воду. Всі косогори північно-східної околиці міста заповнили пани з панночками, чиновницький люд військові різних рангів, гімназисти в формених кашкетах, ремісники і селяни з найближчих сіл. Скрізь йшла жвава розмова, всіх цікавило одне: полетить чи не полетить, як довго зможе диковинна машина протриматися в повітрі?

З висоти було добре видно мальовничу долину між монастирською горою і блакитною стрічкою річки Ворскли, так звані Гарди. Саме над ними повинен був літати С. Уточкін. Почувся звук працюючого двигуна. З-за тополі, яка височіла над урвищем, з’явився невеликий літак, а в ньому, немов несправжня фігурка пілота. Для присутніх це було так несподівано, що в першу хвилину всі завмерли, з напругою і подивом стежили тільки очима за дивним птахом, що пролітав над натовпом. І тут хвилинний мовчазний порив змінився вибухом людських емоцій. Полетіли вгору модні капелюхи і капелюшки, кашкети і чепчики, а за ними і солом’яні брилі. Над головами затріпотіли жіночі хустки. Звуки овацій, призначені для сміливця-авіатора злилися в загальний розкотистий гул. Поступово все замовкло, і люди уважно стежили за маневрами пілота. Його маршрут проліг тоді від іподрому по прямій лінії, перетинаючи зверху вулицю Колоністську (зараз Сковороди), Монастирську вулицю, невелику річку Рогізну, потім повернув до передмістя Кривохатки, а від нього до Річкової площі на правому березі Ворскли і Гард. Потім С. Уточкін зробив кілька великих кіл, то набираючи висоту, то знижуючись і злегка торкаючись колесами літака очерету, яким поросла долиниаВорскли. Зворотний шлях С. Уточкіна до центру міста проходив над вулицями М’ясницька (зараз Марата), Панянка, Стрітенська, Іванівська (зараз Гоголя). Потім він кружляв ще й над центром Полтави і закінчив свій політ плавною посадкою на полі іподрому Полтави.

www.gazetapoltava.info