“Голуб миру” Пабло Пікассо, в оригіналі знаходиться у провінційному музеї за 100 км від Полтави?

І знову сенсація…

На перетині трьох областей – Сумської , Полтавської та Харківської – в Краснокутському районі Харківської області розташоване село Пархомівка .
А в цьому селі – маленький музей , відомий всьому художньому світу . У музейній колекції знаходиться близько 6000 експонатів – оригінали Реріха , Малевича , Врубеля , Пікассо , Айвазовського , Сєрова , Рєпіна , Ван Дейка , Бенуа , Кіпренського , Левітана … Але як всі вони з’явилися в Пархомівці? І хіба можна собі уявити , що всі ці скарби зібрані завдяки зусиллям простого шкільного вчителя , Опанаса Федоровича Луньова ?

Переїхавши після війни в Пархомівку, Луньов вирішив долучити дітлахів до прекрасного. У 50 -х роках минулого століття на блошиних ринках серед іржавих цвяхів він знаходив дорогоцінні картини , а своїм учням в якості домашнього завдання пропонував пошукати на бабусиних горищах предмети старовини .

На барахолці Луньов придбав перші картини «Кавказький пейзаж» Ярошенко , «Збір водоростей у Бретані » Гомеса , там же одного разу набрів на акварелі братів Олександра та Альберта Бенуа. Старий- продавець ще поцікавився : «Скажіть , ці картини висітимуть в хорошому будинку ? ». Луньов його запевнив , що в відповідному. Шкільний музей був дуже хорошим домом для цих акварелей і багато чого іншого .

Був випадок , коли Афанасій Луньов поїхав купувати для себе костюм , а повернувся з картинами. Витратив три вчительські зарплати – гроші, які так довго збирав .

Взагалі про історію деяких експонатів у музеї розповідають цілі легенди . Наприклад, взяти портрет кайзера Вільгельма I. Якось один із школярів знайшов в бабусиній комірчині і приніс до музею картину в красивій позолоченій рамці. Всі вирішили, що, крім рамки, яскрава репродукція якогось пейзажу і гроша ламаного не варта. Але яким було загальне здивування, коли , знявши скло і витягнувши картину з рамки , під паперовою репродукцією виявили полотно Ленбаха . Як виявилося , картину привіз з війни дід хлопчика. Її спершу повісили на стіні , а потім бабуся вирішила , що діти будуть боятися зображеного на чорному тлі сивого грізного чоловіка , і закрила кайзера красивою, на її думку , вирізкою з журналу.golyb_miry

Одного разу Афанасій Луньов розповів своїм учням , що в селі три роки прожив Казимир Малевич. А значить, десь тут можуть бути заховані перші невідомі роботи автора « Чорного квадрата ». Діти перерили все село – і знайшли! Тепер ранній Малевич висить в Пархомівці. Те, що це оригінали , підтвердили експерти Ермітажу.

Відчуваючи інтерес односельчан, до високого мистецтва, Луньов зважився на вельми зухвале підприємство . Він написав листи відомим художникам , керівникам провідних музеїв країни з проханням допомогти сільському шкільному музею з експонатами . Мотивував прохання тим , що тисячі творів мистецтва зберігаються в музейних запасниках і що їх ніхто не бачить. Харківський художній музей відгукнувся одним з перших , а далі – пішло . Виникла своєрідна ланцюгова реакція. Чим більше художників , колекціонерів , діячів культури дізнавалися про музей у сільській школі , тим більше з’являлося експонатів.

Так в музеї з’явилися чотири роботи Пабло Пікассо : два малюнки , ваза «Сова» і декоративна тарілка « Нирці » . Розщедрився друг художника , журналіст і письменник Ілля Еренбург . Тут часто цитують лист Іллі Еренбурга художнику :
Вибач , Пабло , але твої роботи я подарував якомусь сільському вчителеві , в його сільську галерею . Я думаю , вони там потрібніші. Ти мене зрозумієш .

Батьки Іллі Григоровича в старості жили в Полтаві. Там померла його мама, на похорони якої він не встиг приїхати. Потім бував там неодноразово і дізнався про існування літературно- художнього музею в маленькому селі за 100км від Полтави. Тоді й вирішив подарувати музею роботи свого друга Пабло Пікассо , зокрема знаменитого на весь світ « Голуба миру ».

Багато картин в Пархомівці позначені «автор невідомий» , біля прізвищ інших художників стоїть знак питання. Причина – не зовсім звичайні способи поповнення фондів . Це картини , які були вилучені . Вони були певний час … нічиїми. А потім треба було потрапити на роздачу , і частина колекції таким шляхом потрапляла до Пархомівки .

Як стверджують співробітники сільського музею в музеї виставлено лише чотири копії , все інше – оригінали . Самі Пархомівці над тим , копії або оригінали знаходяться у них в музеї , особливо не замислюються. Кажуть , що якби не такий дивак , як Афанасій Луньов , не бачити їм довіку високого мистецтва.
Істинну вартість картин , зібраних в Пархомівському музеї , ніхто озвучити не ризикує. Одна частина дослідників не називає точну цифру , висловлюючи сумніви в достовірності деяких картин. Інші просто бояться оприлюднити точну суму. Але і перші , і другі не виключають , що вартість зібраних в сільському музеї раритетів за теперішніх часів обчислюється десятками мільйонів доларів.
Один з місцевих жителів іронічно зауважив , що це справа темніше самого « Чорного квадрата» Малевича.

http://vilavi.ru