«В якому році коваль Вакула з твору М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом » літав на чорті до цариці за черевичками для Оксани?» (Або пограємо в Шерлока Холмса…)

article_43_2014_webУ самому творі є лише одна дата, 1831 р., тобто рік написання повісті. Щоб розібратися в запитанні, спробуємо застосувати логіку, знання і знаменитий дедуктивний метод Шерлока Холмса. Отже читаємо повість повільно і дуже уважно, переконуємося, що там немає ніякої зачіпки аж до того моменту, коли Вакула вже потрапив разом із запорожцями на прийом до цариці і встиг попросити у неї для Оксани черевички.

«Встань!» сказала ласкаво цариця: «якщо так тобі хочеться мати такі черевики, то це неважко зробити. Принесіть йому цю ж мить черевики найдорожчі, з золотом! Далебі, мені дуже до вподоби ця простодушність! Ось вам», провадила цариця, звертаючи погляд до повновидого, але трохи блідого чоловіка, що стояв осторонь, одягнений у простенький каптан з великими перламутровими ґудзиками, який показував, що він не належав до придворних: «річ, гідна дотепного пера вашого!» «Ви, ваша імператорська величність, занадто ласкаві. Тут потрібен принаймні Лафонтен!», відповів, уклонившись, чоловік із перламутровими ґудзиками.«Щиро скажу вам: я й досі без пам’яті від вашого «Бригадира». Ви напрочуд гарно читаєте!» І так далі… Так що ж цікавого для нас в цих трьох абзацах?

Почнемо з того, що у нас з’явилася незвична дійова особа, яка не відноситься ні до придворних, ні до запорожців. Ця людина добре читає, добре пише. Його пером захоплюється сама цариця.

Він захоплюється Лафонтеном – великим французьким байкарем, а це означає, що він точно письменник і пише щось дотепне і швидше за все веселе. Робимо висновок, що твір «Бригадир» це швидше за все комедія, щойно написана того ж року, коли Вакула прилетів до цариці.

Тепер нам необхідно дізнатися: хто ж цей письменник в каптані з перламутровими ґудзиками. Відомо тільки, що це сучасник ясновельможного князя Таврійського Потьомкіна Григорія Олександровича (дати життя 1739-1791рр.) і імператриці Катерини II Великої (дати життя 1729-1796 рр.). Так як Катерина II імператрицею стала в 1762 році, то значить, коваль Вакула літав до Петербургу після 1762 року, а з огляду на те, що представляв запорожців Потьомкін, який помер в 1791 р., то це був проміжок між 1762 і 1791 роками. Хто з відомих писав в ці часи? Можливо Державін, Новиков, Радищев, Сумароков? Проте нам потрібна комедія, а ніхто з них комедії не писав. А от Фонвізін Денис Іванович (дати життя 1745-1792 рр.) – відомий письменник; писав комедії. У таких випадках Шерлок Холмс звертався за довідкою до «Великої британської енциклопедії». Ми такої не маємо, але можемо звернутися до «Великого енциклопедичного словника». Так ось в замітці про Фонвізіна Дениса Івановича знаходимо згадку про те, що закінчена і доведена до відома громадськості його комедія «Бригадир» в 1770 році.

Очевидно, що це була велика подія в суспільному житті того часу і цариця могла викликати Фонвізіна в палац або раніше, або безпосередньо в ніч перед Різдвом, щоб той особисто прочитав їй свою комедію. Ми зіткнулися з протиріччям. Так який же рік нам потрібен 1770 чи 1771?

Переглянемо історію літочислення. В 45 році нової ери, тобто через 45 років після народження Ісуса Христа, Гаєм Юлієм Цезарем, в Римській імперії був запроваджений Юліанський календар. Вважалося, що рік має 365 календарних діб, а астрономічний (справжній) має 365,2422 доби. Тому в юліанському календарі дата весняного рівнодення відстає від істинної приблизно на один день в 128 років. До XVI століття накопичилася суттєва різниця в десять днів. Щоб ліквідувати десятиденне відставання, папа Григорій XIII виправив помилку і день після 4 жовтня 1582 року оголосив 15-м жовтня.
На новий григоріанський календар перейшли тільки частина Італії, Іспанія, Португалія та Польща. Решта країн ще довго визнавали лише старе літочислення. У 1752 році григоріанський календар прийняла Англія: після 2 вересня настало 14-е. Через чотири роки один кандидат у парламент використав у своїй виборчій кампанії гасло «Віддайте одинадцять днів!». Не віддали… А ще раніше у Швеції вирішили запровадити новий стиль, але не відразу, а поступово, пропускаючи високосні роки протягом сорока років. Однак пропустили чомусь лише один. При пошуку винних у відомих наслідках Полтавської битви хтось із шведів припустив, що винен неправильний календар. Вирішили повернутися до старого, для чого в 1712 році додали унікальний день – 30 лютого! І тільки через чотири десятиліття перейшли на новий стиль по-справжньому, тобто додавши відразу одинадцять днів.
На території нашої держави мінімум тричі в XIX столітті вчені ставили питання про перехід на новий стиль, але щоразу наштовхувалися на консерватизм і, зрозуміло, на позицію православної церкви. Однак незабаром все змінилося…

Більшовики почали активно користуватися новим стилем уже з 18 квітня 1917 року. Причина дуже проста: 18 квітня за старим стилем – це 1 травня по новому. День міжнародної солідарності трудящих хотілося відзначати одночасно зі світовим пролетаріатом. 24 січня 1918 вийшов «Декрет», який оголосив наступним днем після 31 січня 14 лютого.

Через півтора року в 1919 р. старий стиль знову ненадовго прийшов в Україну – разом з військами Денікіна. Наказ № 2 військового губернатора Києва генерала Бредова був професійно лаконічний:

§ 1. Всі декрети радянського уряду скасовуються. § 2. Рахунок часу встановлюється за старим стилем і часом.
Так після 31 серпня 1919 настало 19 серпня. Новий стиль повернувся разом з більшовиками, у грудні того ж року. Відтоді ми зараз живемо за календарем нового стилю.

Однак Православна церква не ввела у себе григоріанський календар і всі свята вважає за юліанським календарем.
Тому 25 грудня юліанського календаря Православної церкви за старим стилем збігається з 7 січня за григоріанським календарем за новим стилем. А в 1770 році 25 грудня і у нас і в Західній Європі було 25 грудня того ж року.

І ось тільки тепер ми точно можемо сказати, що коваль Вакула літав за черевичками до цариці на чорті саме в ніч з 24 на 25 грудня 1770 р.

www.gazetapoltava.info