Велика княжна Олена Глинська – полтавчанка на московському престолі

article_29_webМало хто знає, що матір’ю російського царя і правителькою Московії  з 1533 по 1538 рік була уродженка Полтавщини Олена Глинська.

Рід Глинських, був відомим та знатним. У 1430 році великий князь Литовський Вітовт подарував Полтаву і Глинськ татарському мурзі Лексада Мансуркановичу, який прийняв Православ’я і взяв після хрещення ім’я Олександр, а прізвище за назвою маєтку – Глинський.

Спадкоємці Олександра Глинського зміцнили не лише родову славу, але і свій статус досвідчених політиків і воєвод. У Москві Глинські швидко припали до двору великого князя Василя III. А юна Олена Василівна Глинська, правнучка Олександра, прибувши з Полтавщини, справила на великого московського князя незабутнє враження.
Василь III до моменту знайомства з Оленою, був одружений, але цей шлюб довгий час був бездітним, що загрожувало князю втратою престолу.
І ось він побачив її! Як вказує літопис, великий князь полюбив Олену Глинську «лепоти раді лиця і благообразія возраста, наіпаче же целомудрія раді».

У листопаді 1525 Василь III зібрав раду найближчих бояр, де порішив силою розлучитися і постригти в черниці свою дружину Соломонію. Даний вчинок був нечуваним за канонами того часу. Розірвати шлюб, освячений церквою, заслати дружину в монастир і задумати одружитися вдруге при живій законній дружині міг тільки божевільний! До того ж обраницею князя була підданою Великого князівства Литовського, – головного противника Москви.

Але питання вирішили за допомогою церкви. 47-річний князь Василь Іванович пішов заради нареченої на вельми сміливий крок, він збрив бороду – гордість чоловіка і як писав літописець «у вусах ходив», що викликало обурення, ледь не більше, ніж сам шлюб. Цікаво, що в літописах жодне великокнязівське весілля не було описано настільки докладно.

У новому шлюбі спочатку теж не було дітей, що породило міф «про бездітність» самого князя. Але вранці 25 серпня 1530, народився син Іван, майбутній Іван Грозний. Великий князь так був радий спадкоємцю, що пробачив першу дружину і навіть дозволив одружуватися своїм конкурентам – братам Юрію та князю Андрію Старицькому.

У 1532 році Олена народила другого сина, якого назвали Юрієм (Георгієм), який виявився глухонімим і психічно неповноцінним.

Та раптово Василь III захворів. Олену пустили до чоловіка за кілька годин до смерті. Князь повідомив їй, що благословляє на трон сина, а вона отримує так званий «вдовий уділ». До цих пір історики висувають гіпотези про те, кому ж передавалася влада до дорослішання Іоанна: регентам, Боярській думі чи опікунам.

Коронували трирічного Івана через кілька днів після кончини батька. Олена ж знявши траур, вирішила зміцнити владу і шукала відданих людей. Її особисті симпатії зупинилися на молодому і лихому воєводі Івані Овчині-Телепнєву. Олену звинувачували у розпусті і блуді, хоча це були більше домисли. Воєвода, що став фактично другою людиною, «перегинав палицю» і навіть, під приводом «боротьби з сепаратизмом», зміг переконати Олену заточити до в’язниці її дядька Михайла Глинського, де той і загинув …

Правила полтавчанка, Олена Глинська недовго, близько п’яти років, але правління її увійшло в історію своїми державними нововведеннями. Вона продовжила справу чоловіка, по централізації влади. Олена жорстоко придушувала найменші осередки опору владі.

Глинська уклала перемир’я з Великим Князівством Литовським, хоча спочатку і не обійшлося без війни. При Олені були затверджені мирні зв’язки з Ногайської ордою, Лівонією, Астраханським ханством і Казанню, що дозволило провести роботи з укріплення московського Кремля, звести потужний Китай-город і побудувати нову оборонну систему навколо міста.

Однією з видатних реформ цього часу стала грошова реформа. Тодішня Московія розвивалася швидкими темпами. Ріст виробництва не відповідав виробництву монет, чим скористалися фальшивомонетники, які влаштували «фінансовий розгул». Княгиня ввела єдину монету, причому саме при ній відбулося народження копійки.

3 квітня 1538 Олени Глинської не стало. Велику княгиню поховали за традицією, але похапцем і з пожвавленням. Бояри сприйняли смерть Олени із захопленням. Багато вголос і публічно, не соромлячись у виразах, лаяли Глинську. Дерев’яну труну з тілом жінки, одягненої в саван з італійського шовку, з жовто-синьою каймою, поставили на сані і на руках понесли до родового некрополю. Довго ходили чутки, що Олену отруїли, бо здорова молода жінка не могла «піти раптом».

Сучасний хімічний аналіз допоміг встановити причини загибелі Олени Василівни. Спектральний аналіз волосся показав, що велика княгиня була отруєна солями ртуті, велика кількість яких виявлена і в останках кісткової тканини. Як зазначали фахівці, такий вміст отрути не міг бути випадковим – велику княгиню вбили …
Так закінчила свій земний шлях друга, після княгині Ольги, українка – правителька Московії, княгиня Олена.

www.gazetapoltava.info